Про молитву: Будь-яка реальна потреба має в космічному бутті можливість задоволення



«Чернецтво Волині» продовжує переклад і публікацію книги «Архімандрит Софроній (Сахаров) - Про молитву. Про молитву Ісусову».

Залишатися завжди пригніченим мороком невідання - і принизливо, і огидно нудно. Дух наш шукає безпосередньої розмови з НИМ, Тим, «Хто мене... з нікчемності призвав»; Хто порушив мій спокій не-буття і кинув в цю безглузду і навіть мерзенну трагікомедію. Ми хочемо знати: в кому неправда? У нас самих, чи в Ньому, Творцеві? Нам здається, що ми прийшли в цей світ поза нашою волею, можливо, без нашої згоди. Чи пам'ятає хтось з нас таку мить, коли його спитали: «Чи хочеш народитися в це життя?» Відкриваючи, звичайно, заздалегідь, - яке воно, життя. Чи мали ми змогу відмовитися від дару цього? Чи праві ми, приписуючи «безумство Богу»? (Пор.: Іов. 1, 22).


Ось, я чую інший голос: «Я — Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя» (Ін. 8, 12). «Хто спраглий, нехай іде до Мене і п’є. Хто вірує в Мене, у того... з утроби його потечуть ріки води живої» (Ін. 7:37, 38). Чи не прийняти мені з вірою цей заклик Христа і дійсно боротися за досягнення Царства непорушної любові Отця; йти шляхом, який Він, Христос, вказав нам? Якщо нам не дано створити нічого з «ніщо», то і сама ідея про вічність не може народитися в нас. Її присутність у нас була б онтологічно неможливою. Уважно спостерігаючи за плином навколишньої дійсності, ми помічаємо, що будь-яка реальна потреба має в космічному бутті можливість задоволення, лише потрібно знайти доступ до цього засобу. В історії наукового прогресу багато ідей, котрі здавалися надмірно сміливими, - здійснилися нині на наших очах. Чому б мені не утвердитися у вірі, що і моя жага блаженного безсмертя і вічного єднання з Творцем також здійсненна?


Як радикально змінюється все, коли раптом розкриється серце прийняти заклик Христа. Кожна мить стає коштовною, сповненою глибоким сенсом. І страждання, і радощі - чудесно зливаються з новим подвигом. Ліствиця до неба - перед нашими очима. «Відтепер ім’я твоє буде... Ізраїль, тому що ти боровся з Богом, і людей перемагати будеш» (Бут. 28, 12; Бут. 32 29). А про Ім'я Моє не питай, бо воно дивне, і ти ще не здатний сприйняти Його. І все ж ти благословенний. «І зійшло сонце ... І кульгав він на стегно­ своє»: шлях до пізнання скоєного ще не відкрився, але передбачення було вже дано. Воно буде поглиблюватися в свідомості пророків, і буде мовлено багато полум'яних словес про предвічне Слово Отця, що має прийти; і довершене Світло, в якому немає жодної темряви, явиться нам у всій силі Своїй.

ШАПКА1.jpg