ШАПКА1.jpg

Проповідь: Свято народження Церкви для нас, українців, є по-особливому трепетним



Проповідь на День Святого Духа ієромонаха Іова.


Слава Ісусу Христу!


Свято Святої Тройці, свято народження Церкви для нас, українців, є по-особливому трепетним і по-особливому святковим…Адже в День заснування Церкви в перший раз за багато років ми всі можемо сказати, що ми в Єдиній державі, в єдиній Церкві, в єдиній громаді прославляємо Господа воскреслого і просимо, щоби Святий Дух Утішитель допомагав нам у нашому житті.


Український народ багато років мріяв, молився… і не тільки мріяв і молився, але і дуже багато робив для того, щоби мати єдину Церкву. І в тому році Господь нам подарував цю єдину Церкву. І це свято, свято Трійці, яке ми святкуємо ось уже другий день, по-особливому для нас трепетне в цьому році. Тому що як у день П’ятидесятниці Господь заснував свою Церкву, так ми сьогодні, в День П’ятидесятниці, перший раз всі в єдиній Церкві, не тільки Українській, але єдині з усією Помісною Церквою, можемо святкувати це свято – зі всіма православними всього світу.


Тому що були часи, коли нас не визнавали, коли ображали, обзивали, говорили, що ми розкольники, безблагодатні, але сьогодні Господь зглянувся на нашу віру, побачив наше прагнення і посоромив тих, хто лихословив на Православну Церкву. Сьогодні ми чули в Євангелії, що «де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них».


Ми протягом 30 років здобували свою незалежність, і молилися не лише двоє чи троє. Нас було набагато більше. І якщо нас було так багато, то, відповідно, з нами був Господь. Він був постійно з нами, але випробовував також нас, чи ми достойні бути в єдиній Церкві.


І коли Господь побачив, що ми дозріли до цього, коли Господь побачив, що ми готові сприйняти цю єдину Церкву – він нам її дарував. Дарував так само несподівано, як дарував Святого Духа святим апостолам. Тому що вони не сподівалися, що почнуть говорити новими мовами, абсолютно незнайомими для них. Тому що коли подивимося на їх життя, то бачимо, що вони були рибалками, неосвіченими людьми більшість з них була, читати і писати не вміли, але Господь, зіславши на них Духа Святого, сповнив їх наскільки великою силою, що вони почали говорити різними мовами, ніколи не вивчаючи їх.


Так само і ми не сподівалися і, напевно, вже втратили всяку надію і віру: ніхто не міг подумати, що в такому скорому часі Господь дарує нам єдину визнану Церкву. Але Господь, на прикладі апостолів, коли ми не очікували, коли ми не сподівалися і вже ніби втратили надію… як ті апостоли, тому що вони бачили, що їхнього Бога розіп’яли. Того, Кого вони вважали Царем і Визволителем, знищили повністю.


Так, вони бачили Його воскреслим, вони бачили Його вознесіння на небо, але сумніви в них все одно були, тому що вони не мали тієї сили ще до пришестя Святого Духа.

Але коли Господь сповнив їх благодаттю Святого Духа – лише тоді вони зрозуміли, Хто такий Ісус Христос. Лише тоді відкрилися їм очі і вони зрозуміли, що їм потрібно робити далі.


Так само і ми – ніби вже втратили надію і не бачили виходу з тієї ситуації, але сам Господь втрутився і руками вселенського патріарха дарував нам Томос про автокефалію, про незалежність нашої Церкви, і зрівняв нас з усіма іншими Православними Церквами всього світу.


І вчора ми з вами були свідками, що наша Церква справді є визнана всіма Православними Церквами, адже з нами молився представник Вселенського патріарха митрополит Макарій. Разом з нами причащався, разом з нами святкував день народження Святої Церкви.


Звичайно, ще попереду дуже і дуже багато роботи. Не все так просто, і ми бачимо, що диявол навіть всередині Церкви шукає собі співробітників, які б розколювали Її. Але, як Господь сказав: «Збудую Церкву Мою, і врата пекельні не здолають Її». Як би диявол не старався, чиїми б руками не він це не робив – він уже не зможе знищити Православну Церкву України. Хто б цього не бажав – цього ніколи не буде,тому що ми єдині.


Господь об’єднав нас в єдиний народ, Господь дарував нам єдину Церкву, і ми, всі православні, будемо робити все для того, щоб зберегти цю єдність. І бути в Церкві,бути з усіма Православними Церквами.


Звичайно, є ще багато тих, які не розуміють, які обмануті, і наша задача – не осуджувати їх, не воювати з ними, а проявити до них свою любов. Коли ми проявимо до них свою любов, тоді вони зрозуміють, що вони помиляються. Але чим більше ми будемо озлоблюватися на тих, хто ще не з нами, хто ще не розуміє всього того, що відбувається в нашій Церкві, хто ще досі продовжує хулити Святого Духа, говорячи, що ми неканонічні, невизнані і безблагодатні, - ми не повинні озлобитися по відношенню до них. Ми повинні розуміти, що ними володіє гріх, і ми можемо ненавидіти гріх, лише гріх, але людину, якою б вона не була, ми повинні любити. Бо Сам Господь сказав: «По тому пізнають, що ви Мої ученики, коли буде між вами любов». І ось якщо між нами буде любов, то всі ті, що ще не в єдиній Церкві, не разом з православною Церквою – вони обов’язково приєднаються до цієї Православної Церкви. Але коли між нами буде ворожнеча, коли ми, християни,живучи один з одним, будемо ворогувати, - ніколи нікого ми не зможемо об’єднати.

Ось простий приклад: дуже часто ми їздили в Почаїв, і коли вас там виганяли – ви хотіли другий раз туди їхати? Не хотіли. Так само якщо ми буде роботи щодо інших, до будь-кого, до православних російської Церкви, до католиків, до протестантів, - якщо ми почнемо їх виганяти, то вони більше ніколи до нас не прийдуть. А якщо ми допоможемо їм зрозуміти, що щось вони неправильно роблять, що десь вони трошки заблукали, і проявимо свою любов, то вони обов’язково завтра будуть разом із нами, і ми всі будемо єдиними устами і єдиним серцем славити Бога. Чого я всім нам бажаю.


Усіх вітаю зі святом ще раз. Хай благодать Святого Духа супроводжує нас протягом всього нашого земного життя. Хай Господь допомагає нам в усьому, дарує нам все корисне для нашого щасливого життя на цьому світі і Царство Небесне. Слава Ісусу Христу!


Проповідь виголошена ієромонахом Іовом 17 червня 2019 року в Свято-Духівському храмі Свято-Духівського скита Свято-Миколаївського жидичинського чоловічого монастиря.