Не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся




Євангельські читання 28 квітня


Євангеліє від Іоана, 3, 16 - 21

16 Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. 17 Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього. 18 Хто вірує в Нього, не буде осуджений, а хто не вірує, вже осуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого. 19 Суд полягає в тому, що світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі; 20 бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його, бо вони злі. 21 А хто чинить правду, йде до світла, щоб відкрилися діла його, бо вони чинилися в Бозі.

Аверкій, архієпископ


У підвалині хресного подвигу Сина Божого лежить любов Божа до людей: Вічне життя утверджується в людині благодаттю Св. Духа, а доступ до престолу благодаті (Євр. 4:16) люди отримують через викупну смерть Ісуса Христа.


Фарисеї думали, що справа Христа полягатиме в суді над іновірними народами. Господь пояснює, що Він посланий тепер не для суду, але Для спасіння світу.


Невіруючі ж самі себе засудять, бо в цій невірі виявиться їх любов до темряви і ненависть до світла, що постає від їх любові до злих учинків.


Ті ж, що творять істину, душі чесні, моральні, самі йдуть до світла, не боячись викриття своїх справ.


Діяння святих апостолів, 4, 1 - 10


1 Коли вони говорили до народу, до них приступили священики й начальники охорони храму i саддукеї, 2 гнiваючись на те, що вони навчають народ і про­повiду­ють в Iсусi воскресіння з мертвих; 3 i наклали на них руки, i вiддали їх пiд варту до ранку; бо вже був вечiр. 4 Багато з тих, хто слухав слово, увiрували; i чис­ло таких людей було близько п’яти тисяч.
5 Hа другий день зiбралися в Єрусалим начальники їхнi, i старiйшини та книжники, 6 i первосвященик Анна, i Каяфа, i Iоан, i Олександр та iншi з роду первосвященицького; 7 поставивши їх посерединi, питали: «Якою силою або яким iменем ви зробили це?» 8 Тодi Петро, сповнившись Духа Святого, сказав їм: «Начальники народу i старiйшини iзраїльськi! 9 Якщо вiд нас сьогоднi вимагають вiдповiдi за благодiяння немiч­ному чоловiковi, як вiн зцiлився, 10 то нехай буде вiдомо всiм вам i всьому народовi iзраїльському, що iменем Iсуса Христа Hазорея, Яко­­­го ви розп’яли i Якого Бог воскресив iз мертвих, Hим постав­лений вiн перед вами здоровий.

Аверкій, архієпископ


Священики заздрили тому, що апостоли, не маючи, на їхню думку, законного повноваження, вчать народ. Начальник варти розгнівався через те, що зібранням народу порушується благочиння, садукеї ж були роздратовані тим, що Апостол навчав про воскресіння померлих, яке вони відкидали.


Роздратовані проповіддю святого Петра священики, начальник сторожі храму й саддукеї схопили апостолів і посадили їх в темницю до ранку, бо настав вже вечір.


Так як було вже пізно і поспішати зі скликанням синедріону для суду над Апостолами не було великої потреби, то їх посадили в темницю - до ранку.


У той час як представники іудейської ієрархії поставилися до апостолів так вороже, прості люди так були захоплені промовою Апостола, що повірило безліч - близько п'яти тисяч. Увірували вони, як підкреслює Дієописувач, не заради чуда, але переконані словом Апостола. До цього підготувало їх, ймовірно, все те, що робили Апостоли до тих пір від дня П'ятидесятниці, і все незвичайне життя перших християн, що викликало до них загальну повагу і любов.


На наступний день зібрався синедріон. Це, як видно, було формальне і повне зібрання синедріону, так як справа Апостолів була визнана важливою.


Тут зайняли свої місця і відставний первосвященик Анна, або Анан, і Каяфа, що засудив Господа Ісуса Христа, і ще невідомі в історії Іоан і Олександр, члени роду первосвященика, що мали в той час, видно, вплив на синедріон, можливо, як родичі первосвящеників.


Поставивши обвинувачених перед собою, як було в звичаї (пор. Ін. 8: 3), їх запитували:


«Якою силою або яким ім'ям», тобто через прикликання якого імені, вони зробили це. Члени синедріону, звичайно, знали, що Апостоли зробили це чудо Іменем Ісуса Христа, але їм хотілося на власному визнанні Апостолів звинуватити їх або в єресі і богохульстві, або в заколотницьких прагненнях, або, можливо, вони розраховували, що Апостоли, злякавшись, відречуться від зробленого ними.


Тоді Петро, ​​сповнений Духом Святим, промовив до них - сповнився Духа Святого особливим чином для захисту своєї справи, як це і обіцяв Господь Ісус Христос Своїм учням


Подальша умовна форма промови Апостола тонко і гостро вказує на несправедливість теперішнього суду над Апостолами. І справді: вони вчинили благодіяння нещасній людині: невже за це слід судити їх?


Разом з цим Апостол урочисто і сміливо свідчить перед усіма, що чудо дійсно звершено і вчинено «iменем Iсуса Христа Hазорея, Яко­­­го ви розп’яли i Якого Бог воскресив iз мертвих».

ШАПКА1.jpg