Невпинне причащення: як можуть вони очистити розум?



Продовжуємо переклад книги преподобного Никодима Святогорця і святителя Макарія Коринфського «Книга душекорисна про невпинне причащення святих Христових Таїн».


Глава 3


Про те, що якщо хтось зволікає з причащенням, то завдає собі цим великої шкоди


Усе протилежне сказаному дає християнам причащання лише зрідка, адже той, хто відкладає причащення, той не здійснює жодного підготування, не буває пильним, не має ретельного запобігання злим помислам. Зволікання в причащенні стає причиною того, що людина впадає в недбальство, і тепло благоговіння й Божественної любові охолоджується. Протяжність часу дозволяє їй йти по житті безтурботно і недбало, не мати страху в своїй душі, стриманості в почуттях і обережності в своїх рухах, а також дає їй повну свободу і в їжі, і в словах, і в неналежних видовищах і слуханні, тому вона стає подібним до коня, який, не маючи вуздечки, зісковзує у всіляку прірву гріха. І це істина, що все це трапляється в тих, хто відкладає причащення, як то в щоденному досвіді й практиці ми відчуваємо самі.


У мене викликають подив ті християни, які бувають, наскільки це можливо, достойними, але причащатися не поспішають. Як зможуть вони отримати освячення і радість від Божественних Таїн, як сказав Кавасила, слова якого ми подавали на початку? Як вони зможуть згасити вогонь пристрастей, якщо не причащаються Пречистих Таїн, які відганяють будь-яку неміч, утихомирюють дику війну плоті і вбивають пристрасті, як це говорить священний Кирило?


Як можуть вони очистити свій розум, просвітити своє мислення, підживити всі сили душі, не причащаючись Тіла й Крові нашого Господа, які є істинним очищенням, істинною красою, істинним просвітленням і великодушністю душі, як раніше сказав нам божественний Золотоустий?


Або як можна втекти їм від мисленого фараона і з Єгипту, гіркого гріха, що їх переслідує, коли вони не запечатані і не знаменовані Чесною Кров'ю Христовою, як говорив Григорій Богослов? Або як вони запалять у своєму серці Божественну любов, духовну радість, Божественний мир та інші плоди й дарування Святого Духа, не причащаючись Тіла й Крові улюбленого Сина Отчого і єдиносущного Святого Духа, Який є нашою справжньою радістю і миром, згідно з Апостолом, і джерелом всіх благ?


Я не розумію і дивуюся, як християни сьогодення можуть святкувати чи воскресні дні, чи інші свята протягом року і духовно радіти істинною радістю, якщо не прилучаються постійно до Божественного Причастя, яке є причиною і приводом будь-якого свята й піднесення.


Отже, безумовно, ті, хто не причащаються постійно, позбавляються (о горе!) всіх цих небесних і Божественних благ, і до всього цього є ще й порушниками заповідей і Владичних повелінь Господа, як ми сказали, і Апостольських Правил, і соборних Канонів, і [настанов] усіх святих, свідчення яких ми наводили. І вони підпадають під покарання відлученням, яке накладають божественні апостоли й Антиохійський собор, як ми раніше докладно розповіли.


Такі до того ж дають дозвіл і місце дияволу своєю затримкою в причащанні, щоб кидати їх у різні гріхи й інші численні спокус, як говорить божественний Кирило Олександрійський: «Ті, що віддаляють себе від Церкви і причащення, стають ворогами Бога і друзями бісів».


І божественний Золотоустий говорить: «І щоб мене, надовго віддаленого від спільності з Тобою, не уловив вовк мислений». Тобто тому, Господи, я приступаю часто до Таїнства і причащаюся, що боюсь, якщо буду віддалятися на довгий час від Святого Твого Причастя, то, виявившись непокритим благодаттю, буду спійманий мисленим вовком, дияволом, і він мене умертвить.

ШАПКА1.jpg