Наскільки можливо, очищені будемо причащатися Святинь



Продовжуємо переклад книги преподобного Никодима Святогорця і святителя Макарія Коринфського «Книга душекорисна про невпинне причащення святих Христових Таїн».

Божественний Кирило і в іншому місці каже, що завдяки причащенню ми очищаємося від усілякої душевної нечистоти і отримуємо готовність і ревність до добра: «Чесна Кров Христа не тільки від тління нас позбавляє, але й від усілякої нечистоти, прихованої всередині, і не залишає нас охолоджуватися в недбальстві, а робить нас гарячішими в Дусі».


Святий Феодор Студит чудово описує користь, яку кожен отримує від частого причащення: «Велику силу мають сльози, зворушення, але насамперед і найбільше – причащення Святинь, у відношенні до яких бачачи вас, не знаю чому, недбайливо налаштованими, я дуже дивуюсь. Якщо буде неділя, ви ще приступаєте до Таїнства, якщо ж Літургійне зібрання відбудеться іншого дня – ніхто не причащається. Хоча в монастирі охочому можна було б причащатися щодня. Тепер Літургія відбувається рідше, але ви і при цьому не причащаєтеся.


Говорячи ж це, я не маю на увазі, щоб ви захотіли причащатися просто так і як-небудь, адже написано: «Hехай же випробовує себе людина, i так нехай їсть вiд хлiба цього i п’є вiд чашi цiєї. 29 Бо хто їсть i п’є недос­тойно, той їсть i п’є на осудження собi", – не усвідомлюючи, де Тіло і Кров Господа. Не для того я говорю, нехай не буде так! Однак для того, щоб з прагненням причащення, наскільки можливо, ми очищали себе і робили себе гідними цього дару, бо причащенням життя є перед нами покладений Хліб, що зійшов з небес. Якщо хто буде споживати від цього Хліба, житиме повіки:


«Хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу». І знову: «Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому».


Бачиш, який незбагненний дар? Він не тільки помер за нас, але й Самого Себе запропонував нам як їжу. Що може бути більшим знаком сильної любові? Що може бути більш спасительним для душі? До того ж, звичайну їжу й пиття ніхто не відмовляється їсти щодня, а якщо й не поїсть – надзвичайно засмучується. Що ж стосується не звичайного хліба, а Хліба життя, і не звичайного пиття, а Чаші безсмертя, ми ставимося до них як до речі неважливої ​​і не абсолютно необхідної. Що може бути більш безумним та нерозсудливим? Утім, як би не складалося досі, на майбутнє, прошу вас, будемо пильними, знаючи силу дару, і, наскільки можливо, очищені будемо причащатися Святинь. І якщо трапиться, що ми зайняті якоюсь роботою, але щойно залунає дзвін, залишмо справу і йдімо причащатися Дарів з великим прагненням. І це (як я вважаю, або, точніше, як істинно є насправді) буде нам дуже допомагати, тому що підготовка до причащення зберігатиме нас у чистоті. Якщо ж ми будемо байдужі до причащення, то як уникнемо того, щоб віддатися пристрастям? Нехай буде нам причащення провідником у життя вічне» (Оголошувальне повчання 107. Пор.: Преп. Феодор Студит. Малое оглашение. Слова. М.; 2000. С. 260-261).

ШАПКА1.jpg