Найбільш визначні постаті в історії духовного просвітництва



Ми продовжуємо переклад відомої книги преподобного Никодима Святогорця і святителя Макарія Коринфського "Книга душекорисна про невпинне причащення святих Христових Таїн". Цього разу публікуємо біографії авторів цієї книги - світочів духовного відродження і просвітництва Греції.

Преподобний Никодим Святогорець


Преподобний Никодим народився 1749 року на острові Наксос. Читати й писати навчив його священик місцевої парафіяльної церкви. Здобув освіту в школі на рідному острові, де тоді викладав відомий своїми чеснотами і мудрістю архімандрит Хрисанф Ексохорит, брат великого святого рівноапостольного мученика Косми Етолійського.


Після закінчення навчання в Смирні в 1770 р. преподобний повернувся на батьківщину, де отримав роботу секретаря митрополії.


У ці роки він познайомився і на все життя потоваришував із Коринфським єпископом Макарієм Нотарасом. За порадою та за сприяння Макарія Никодим здійснив усі свої найважливіші праці в рамках видання святоотцівських творів.


Знайомство з одним ісихастом, старцем Сильвестром, запалило в душі Никодима любов до чернечого життя, і в 1775 р. він вирушив на Афон. Там, у монастирі Діонісіат, він прийняв чернечий постриг. Через два роки його відвідав Макарій і спонукав розпочати збирання, вивчення й видання рукописів з творами Святих Отців.


Загальна кількість виданих та невиданих праць преподобного Никодима сягає 112 томів. Серед творів самого преподобного можна виділити багатотомне тлумачення Святого Письма, тлумачення на Книгу Правил (з якими і була видана грецька «Кормча»; це видання з тлумаченнями Никодима до нинішнього дня є головним канонічним джерелом для всіх православних греків), численні аскетичні твори, агіографічні (Житія Святих, подібні до наших св. Димитрія (Туптала)), гімнографічні (ним, зокрема, була написана служба преподобному Симеону Новому Богослову) та ін.


Великим пам'ятником Никодиму й Макарію назавжди залишаться підготовлені та видані ними «Добротолюбство» й «Евергетінос» (назва цієї святоотцівської антології походить від імені її укладача Павла Евергетидського (XI ст.), засновника й ігумена монастиря Богородиці Евергетиди (Благодійниці) у Константинополі).


Никодим підготував до друку твори прп. Симеона Нового Богослова і свт. Григорія Палами, які залишалися тоді ще не опублікованими, проте надіслані ним у друкарню рукописи з творами святителя були втрачені.


Коли на Афоні стала відома особистість і діяльність прп. Паїсія Величковського, прп. Никодим вирушив до нього в Молдову, прагнучи стати учнем українського старця, однак буря прибила корабель, на якому мандрував святий отець, до одного з грецьких островів. Повернувшись на Афон, Никодим уже не залишав його. Він оселився зі своїм духівником, старцем Арсенієм, у скиті монастиря Пантократор, де й перейшов до Господа 14 липня 1809 року.


Православні греки шанують преподобного Никодима як свого великого духовного просвітителя й учителя. І справді, він є найбільшою постаттю в історії духовного просвітництва Греції в післявізантійську епоху.


У 1955 р. преподобний Никодим Святогорець був уславлений серед лику святих.


Святитель Макарій Коринфський


Святий Макарій народився в 1731 році в Коринфі. Він належить до відомої родини Нотарас, яка дала грекам упродовж попередніх століть кількох відомих патріархів і державних діячів, а також св. Герасима Кефалінійського (1509–1579). На острові цього святого, Кефалінії, Макарій і здобув освіту.


Маючи потяг до чернечого життя, Макарій прийшов у монастир Великої Печери на Пелопоннесі, проте через протистояння своєму вибору батьків не був там прийнятий. Повернувшись до рідного міста, він зайнявся вивченням Святого Письма і творів Святих Отців, а також викладав у коринфській школі.


У 1765 р. він був висвячений на єпископа Коринфа Константинопольським патріархом Самуїлом (1764-1768). Через антитурецьке повстання 1769 р. на Пелопоннесі Макарій був змушений виїхати на острів Закінфос, а згодом на Гідру, де і познайомився з Никодимом.


Придушивши повстання, турецька влада видала наказ, щоб на Пелопоннес були спрямовані нові архієреї. Таким чином Макарій отримав можливість повністю присвятити себе аскетичному життю.


Після нетривалого перебування на Хіосі він прибув на Афон, де й приєднався до коливадів. Характерним є наступний епізод із життя святого. Коли його запросили в неділю очолити панахиду на сороковий день після смерті Олександрійського патріарха Матфея, який перебував тут на спокої, він відповів: «Чи була потреба, добрі отці, пропустити всі дні тижня і вибрати неділю, щоб порушити настанови Божественних Отців, які одностайно забороняють заупокійні поминання в день Воскресіння? Я панахиду в неділю не служу, а у своїй єпархії я і мирян не бачив, що роблять коливо в неділю, і сам, ставши архієреєм, не чинив такого злочину. Тож простіть мені, не прийду». Побоюючись переслідування через свою відмову, Макарій переїхав з Афону на Хіос. Однак, отримавши там листа від Константинопольського патріарха Прокопія (1785-1789), сповненого гнівом і погрозами, відповів йому в своєму листі так: «Твої погрози й залякування не виправляють становища. Я ж готовий перетерпіти все, що вирішить твоя всесвятість».


На Хіосі Макарій тісно співпрацював у видавничій і просвітницькій діяльності зі святим Афанасієм Пароським. На цьому ж острові святитель і відійшов до Господа 16 квітня 1805 року.


Благочестивий народ почав шанувати Макарія як святого, не чекаючи офіційної канонізації. Пам'ять його урочисто святкується у Коринфі, на Хіосі й інших грецьких островах. А в хіоському селищі Елата збудовано на честь святителя Макарія святий храм.

ШАПКА1.jpg