ШАПКА1.jpg

Дім Мій домом молитви назветься... Ви ж зробили його вертепом розбійників



Сьогодні читаємо Євангеліє про те загибель оманливої смоковниці й вигнання торговців з храму.


Євангельські читання 28 січня


Євангеліє від Марка, 11, 11 - 23


11 І ввійшов Ісус в Єрусалим і в храм; і, оглянувши все, оскільки час уже був пізній, пішов до Вифанії з дванадцятьма.
12 На другий день, коли вони вийшли з Вифанії, зголоднів. 13 І, побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, пішов, чи не знайде чого на ній; але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не час був для смокв. 14 І сказав їй Ісус: віднині нехай довіку ніхто плоду твого не з’їсть. І чули те ученики Його. 15 Прийшли до Єрусалима. Ісус, увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали і купували в храмі; і столи міняйл, і лави тих, що продавали голубів, поперекидав. 16 І не дозволяв, щоб хто переніс через храм будь-яку річ. 17 І вчив їх, кажучи: чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? Ви ж зробили його вертепом розбійників. 18 Почули це книжники і первосвященики і шукали, як би погубити Його, але боялися, тому що весь народ дивувався Його вченню. 19 Коли ж стало пізно, Він вийшов геть з міста.
20 Проходячи вранці, побачили смоковницю, що всохла до кореня. 21 І, згадавши, Петро сказав Йому: Учителю, дивись, смоковниця, яку Ти прокляв, усохла. 22 Ісус, відповідаючи, говорить їм: 23 майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, — буде йому, що тільки скаже.

Аверкій, архієпископ


Увійшовши в Єрусалим, Господь попрямував в храм і вигнав з нього торговців. Про це оповідають тільки три перші євангелісти, причому розповідь св. Марка відрізняється від св. Матфея і Луки тим, що у нього Господь, увійшовши в храм і оглянувши все… пішов у Вифанію з дванадцятьма, і тільки на другий день, після прокляття смоковниці, знову увійшов в храм і вигнав з нього тих, що торгують.


Тут немає протиріччя: апостоли у викладі подій не завжди дотримувалися хронологічного порядку. Для них важливішим був логічний зв'язок подій. Деякі ж допускають, що було подвійне очищення храму від торгуючих: в день входу Господнього в Єрусалим і друге - на інший день.


Два євангеліста, свв. Матфей і Марк, розповідають, що після урочистого входу в Єрусалим Господь провів зі своїми учнями ніч у Вифанії, а вранці наступного дня, йдучи знову в Єрусалим, по дорозі побачивши фігове дерево, захотів скуштувати з неї плодів, але нічого не знайшов, хоча смоковниця і була вкрита листям, і сказав: «віднині нехай довіку ніхто плоду твого не з’їсть».


І відразу всохла смоківниця, чому надзвичайно здивувалися учні. Євангелісти кажуть, що Господь «зголоднів» і тому шукав плодів. Це не повинно дивувати, бо Господь Ісус Христос, за Своєю людською природою, був схильний до всіх немочей людського єства, і в усьому був подібний до нас, крім гріха. Адже Він був не тільки Бог, але Боголюдина.


Характерно, що для задоволення своїх людських потреб Він ніколи не користувався Своєю Божественною всемогутністю і силою, а вдавався в таких випадках до звичайних людських засобів, відкинувши раз назавжди першу диявольську спокусу щодо перетворення каміння на хліби.


Св. Марк зауважує при цьому, що на смоковниці не було плодів, бо ще було не на часі. За що ж тоді смоківниця була проклята? За те, що вона виглядом своїм обманювала, вводила в оману. На смоковниці листя з’являється зазвичай після плодів, а ця смоківниця своїм зеленим виглядом обіцяла плоди подорожнім, в той час як в дійсності на ній нічого, крім листя самого, не було.


За вченням Церкви, смоківниця ця була символом представників і керівників іудейської старозавітної церкви - первосвящеників, книжників і фарисеїв, які мали тільки зовнішній вигляд виконавців Закону Божого, а дійсних плодів віри не приносили. Господь прирік їх на покарання за їх лицемірство, і передрік, як ми побачимо далі, що відніметься від них Царство Боже і дасться тим, хто творить плоди (Мф. 21:43).


Три роки тому, коли Господь прийшов у Єрусалим на першу, після Свого хрещення, Пасху, Він застав двори храму перетвореними в торгову площу, і вигнав усіх торговців.


У наступному році Господь знову прийшов в Єрусалим на Пасху, але торгівлі в храмі, мабуть, не застав. На третю Пасху Господь зовсім не був у Єрусалимі. Коли ж наближалася четверта Пасха, то іудеї були стурбовані, чи прийде Ісус на свято.


Знаючи, що начальство вже винесло Йому смертний вирок, і думаючи, що Він не наважиться йти в Єрусалим на явну смерть, торговці, з дозволу первосвящеників, нагнали знову на подвір'я храму стада тварин, розставили намети з різними товарами, поставили столи з розмінними касами, лави з голубами, яких розводили для продажу самі первосвященики, - і почали торгувати. Прихід Господа до храму виявився для них несподіванкою. Після того, як народ урочисто привітав Його криками «Осанна», ніхто не наважився протидіяти Йому, коли Він, як і в перший рік свого служіння, почав виганяти торговців.


Соборне послання святого апостола Якова, 3, 1- 10


1 Браття мої, не багато хто ставайте учителями, знаючи, що ми пiдпадемо пiд бiльший осуд, 2 бо всi ми багато грiшимо. Хто не грiшить словом, той досконала людина, яка може приборка­ти i все тiло. 3 Ось ми вкладаємо вуздечки в рот коням, щоб вони слухались нас, i керуємо всiм тi­лом їхнiм. 4 Ось i кораблi, хоч якi вони великi i як не носяться сильними вiтрами, та невеликим кермом спрямовуються, куди хоче керманич; 5 так само i язик — невеликий член, але багато чинить. Подивись, невеликий вогонь‚ а як багато речей спалює! 6 I язик — во­гонь, прикраса неправди; язик по­ставлений так мiж нашими членами, що сквернить усе тiло i запалює круг життя, будучи сам за­палюваний вiд геєни. 7 Бо всяке єство звiрiв i птахiв, плазунiв i морських тварин приборкується i приборкане людським єством, 8 а язика приборкати нiхто з людей не може: це — невтримне зло; вiн повний отрути смертоносної. 9 Hим благословляємо Бога i От­ця, i ним же проклинаємо людей, створених за подобою Божою. 10 З тих самих уст виходить благословення i прокляття: не повинно, браття мої, щоб це так було.

Толкова Біблія


Багато хто, ухиляючись від важкої справи виконання заповідей Божих і від впровадження в життя принципів істини, правди і любові, схильні замінювати справу словом; мізерні вірою і відповідними вірі добрими справами, такі люди тим більш схильні до зловживання словом, до змагання, а також до самозваного учительства.


Останнє явище зазвичай особливо помітне при появі нового вчення. Іудеї часу Ісуса Христа тяжіли до вчителювання, за що і викриті були Господом (Мф. 23: 7-8) і св. Апостолом Павлом (Рим. 2: 17-22). Серед іудеє-християн, читачів послання св. Якова, також, очевидно, широко була поширена пристрасть до самозваного учительства.


Знаючи, як небезпечне учительство тих, які самі ще не утверджені в моральних засадах, Апостол Яків і застерігає читачів від такого довільного, самозваного учительства, не торкаючись, зрозуміло, вчителів і євангелістів, покликаних і поставлених на справу проповіді євангельського вчення, що мали для вчительства особливий благодатний дар (1 Кор. 12:29; Еф. 4:11).


Апостол говорить бажаючим вчителювати, що потрібно строго відчувати до того здатність, найбільше ж дивитися на те, чи має людина самовладання приборкувати свого язика: труднощі з останнім повинні застерігати більшість людей від спроби приймати на себе настільки важке і відповідальне діло, що загрожує недостойному вчителю лише великим осудом. Причина цього - загальнолюдська гріховність, що особливо виявляється в зв'язку з неправильним вживанням дару слова.


Грішать усі люди, але від самозваних вчителів - особлива небезпека гріха і покарання. "Деякі беруться вчити тому, чого самі не робили. Такі вчителі, каже, не отримують ніякої користі, але підлягають більшому осуду. Бо хто вчить тому, чого сам не має, як той, що нібито має це, той гідний осуду за те, що грішить своєю мовою" (блаж. Феофіл.).