Дехто стверджує, що причащатися потрібно один раз на сорок днів



Продовжуємо переклад книги преподобного Никодима Святогорця і святителя Макарія Коринфського «Книга душекорисна про невпинне причащення святих Христових Таїн».

 

Заперечення 2

Деякі заперечують, кажучи, що треба причащатися один раз на сорок днів і не частіше.


Ті, які висувають це заперечення, наводять для власного виправдання свідчення божественного Золотоустого, який говорить: «Чому ми постимося ці сорок днів? У минулому багато хто приступав до Таїн просто так і як випадає. І було це переважно в той час, коли Христос передав нам це Таїнство. Святі отці, усвідомивши шкоду, яка трапляється від недбайливого причащення, зібравшись, визначили сорок днів посту, молитов, слухання Писань і відвідування церкви, щоб у ці дні всі ми, очистившись завдяки ретельності, молитвам, милостині й посту, і всенічним бдінням, і сльозам, і сповіді, і всім іншим чеснотам, наскільки це в наших силах, таким чином з чистою совістю приступали до Таїнства» (Против иудеев. Слово 3; Св. Иоанн Златоуст. Творения. Т. 1. Кн. 2. СПб., 1898 (репринт: М., 1991). С. 674).


На це заперечення ми відповідаємо, що ті, хто бажає обґрунтувати свою думку, мають звичай наводити собі на допомогу вислови або Святого Письма, або будь-кого зі святих, щоб за приманкою не був усіма побачений гачок. «Бо, – говорить божественний Золотоустий, – брехня, коли бажає, щоб у неї повірили, якщо не покладе в свою основу уявну, але не справжню істину, не може бути прийнята на віру» (Слово 2. На створення світу). Так роблять і ці благословенні.


Однак не слід відрізати і виривати вислови Божественного Писання окремо від інших його частин і насильно застосовувати їх для власних цілей, тому що знову говорить той же Золотоустий: «Ми не повинні досліджувати тільки цей вислів сам по собі, але повинні розглянути і все, що за ним іде, і про що це сказано, і ким, і кому, і чому, і коли, і як. Недостатньо сказати, що так написано в Писанні, так само як і виривати вислови, розсікаючи члени тіла богонатхненних Писань, окремо й оголено від властивого їм оточення, беручи на себе владу і дозволяючи собі пошкоджувати їх. Бо так багато перекручених догматів увійшло в наше життя за сприяння диявола, який переконує недбайливих брати тексти Писань у відриві одне від одного, або додаючи до них, або забираючи від них, і таким чином потьмарювати істину» (На слова пророка Иеремии: Господи, несть человеку путь его.., 2. Пор.: Св. Иоанн Златоуст. Творения. Т. 6. Кн. 1. СПб., 1900 (репринт: М., 1998). С. 445).


Тому не слід їм говорити лише те, що говорить Златоуст про визначення божественними отцями сорока днів, в які ми, постячи, причащаємося, а потрібно розглянути і те, що передує цим словам, і те, що слідує за ними, і що наводить у тому самому слові цей божественний отець, і з якого приводу і до кого звернена його розмова. Ті, що заперечують нам, стверджують і доводять, що божественний Золотоустий лише днем ​​Пасхи обмежив споживання Божественного Причастя. Якщо ці захисники сорока днів хочуть це обґрунтувати, то повинні, узгоджено з їхньою думкою, або причащатися тільки один раз на рік, тобто на свято Великодня, і уподібнитися до тих, до яких тоді говорив Золотоустий, або повинні звершувати десять Великих постів на рік – стільки, скільки разів у них прийнято причащатися.

ШАПКА1.jpg