Будемо настійно стукати в двері й просити дозволу


Продовжуємо переклад книги преподобного Никодима Святогорця і святителя Макарія Коринфського «Книга душекорисна про невпинне причащення святих Христових Таїн».

Отже, брати мої, оскільки непостійне причащання завдає нам таких великих і невимовних бід, а часте долучення до Таїнств дарує нам такі високі, такі великі, такі небесні і надприродні блага і в цьому житті, і в майбутньому, чому ми так зволікаємо причащатися? Чому не готуємося з належною підготовкою причащатися Божественних Таїн, якщо не щодня, то хоч би щосуботи чи неділі й кожного свята? Варто було б нам з великою радістю часто вдаватися до Священної Трапези і прилучатися до нашого найсолодшого Ісуса Христа, Який є всім нашим життям, диханням, буттям нашим, усією надією і спасінням нашим, щоб бути нам завжди з Ним з'єднаними і нерозлучними і в цьому житті, і в іншому. Ми ж, однак, погоджуємося з тим (і сильно радіємо тому), щоб зволікати і віддаляти себе від Нього. Якщо нас хтось позбавить хоча б на один день трапези, що складається з тілесної їжі, то ми сумуємо і непокоїмося, і нам це здається великим злом, якщо ж ми втрачаємо на день, і на два, і на цілі місяці духовної та небесної Трапези Божественних Таїн, то злом це не вважаємо. О велика нерозсудливість, що чиниться нинішніми християнами, які не бачать різницю між тілесним і духовним! Бо вони перше з усією любов'ю приймають, а другого зовсім не бажають.


Багато боголюбних християн вкладають великі гроші, докладають багато праці, переносять чимало небезпек і на морі, і на суші, щоб піти вклонитися в Єрусалим живоносному Гробу Господньому й іншим святим місцям. І потім радіють, коли їх називають паломниками цих святинь. Багато хто, чуючи, що в якомусь далекому місці знаходяться святі мощі якогось святого, прямують туди з великою готовністю, щоб вклонитися їм і отримати благодать і освячення.


Проте, щоб причаститися Пречистих Таїн і удостоїтися отримати не життєдайний Гріб, не святі місця, не мощі святих, а Царя всього і Святого святих, вони або мале бажання мають, або їх це зовсім не хвилює. Щоб піти у святі місця – і гроші витрачають, і довгі дороги проходять пішки, і багато небезпек переносять, тоді як, щоб причаститися, не потрібно ні витрати грошей, ні довгих пішохідних подорожей, ні перенесення небезпек.


Достатньо лише здійснити покаянну сповідь, виконати по-справжньому єпітимію і підготовку, як одразу можна це отримати і стати співтелісниками й співкровниками Христа. І, незважаючи на всю цю простоту, знову ж таки всі виявляють недбальство щодо цього, всі відразу відступають.


О, брати мої, якби ми хоча б один раз бачили мисленими очима нашої душі, яких високих і яких великих благ ми втрачаємо, не причащаючись невпинно, тоді, звичайно, ми доклали б усіх своїх сил, щоб готуватися і причащатися, якби була можливість, щодня.


Отже, якщо досі ми виявляли велике недбальство щодо Святого Причащення, відтепер і надалі, прошу вас з глибини по-братськи люблячого серця, прокиньмося від тяжкого сну лінощів, виявимо готовність і старанність. І якщо хтось із тих, хто має духовну владу, намагається нам перешкодити в цій богоугодній справі, не охолоджуймо відразу теплоту нашої рішучості і не журімося, ні, але впадімо на коліна і цілуймо, як блудниця, його ноги, і будемо настійно стукати в двері й просити дозволу. І, звичайно, я не вірю, щоб знайшовся хтось настільки жорстокий, що, бачачи нашу гарячу готовність підійти до Святого Причастя, перешкодив би нам. Більше того: я впевнений, що яким би він не був суворим, як би він боявся порушити шкідливий звичай, який укоренився в цій справі, серце його схилиться, щоб дати нам дозвіл здійснити те, чого ми прагнемо.

ШАПКА1.jpg